Українські Реферати

Орфографічні норми сучасної української мови (правопис префіксів, суфіксів, апострофа, м’якого знака, великої літери)

Реферат на тему:

Орфографічні норми сучасної української мови (правопис префіксів,

суфіксів, апострофа, м’якого знака, великої літери)

1. Написання префіксів і суфіксів

В українській мові функціонує багато префіксів і суфіксів, які можуть

викликати труднощі в написанні.

При вживанні префіксів слід керуватися такими правилами: 1) перед

буквами, що позначають голосні, дзвінкі й сонорні приголосні звуки,

пишеться префікс з-, напр.: зекономити, збагатіти, зв’язати; 2) перед

літерами к, п, т, ф, х пишеться префікс с-, напр.: сказати, спитати;

3) префікси роз-, без-, воз-, через- завжди пишуться з буквою з, напр.:

безсистемний, возвеличити; 4) у префіксах пре-, пере- пишеться е, а в

префіксі при- – и; щоб не помилятися у написанні цих префіксів треба

пам’ятати, що префікс пре- вказує на вищу міру ознаки, префікс при- – на

приєднання, наближення, частковість, результат дії, належність чи

причетність до чогось, а префікс пере- – на повторність, надмірність

дії, подолання відстані, перешкоди; префікси пре-, при-, пере- не слід

сплутувати з частинами коренів пре-, при-, пери- в іншомовних словах,

напр.: премудрий, прийти, приміський, перебути, презент, привілей,

перипетія; 5) префікс прі- мають слова прізвище, прізвисько, прірва,

пріфікс; 6) у префіксах від-, під-, над-, об-, між- кінцеві приголосні

завжди дзвінкі, напр.: обстеження, підходити.

У правописі іменникових суфіксів до складних належать такі випадки: 1)

після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р вживається и, після інших приголосних –

і, а після голосних – ї, напр.: командир, банкір, конвоїр 2) з літерою и

пишуться суфікси -ник, -чик, -щик, -івник, -ич, -иво, напр.: макетник,

прапорщик, працівник, Мотрич, паливо, але марево;

3) суфікси іменників сер. роду мають дві букви нн та и, і, а (я) чи е,

напр.: шумовиння, говоріння, сприяння, звернення; 4) деякі суфікси

завжди пишуться з м’яким знаком, зокрема -альник, -ильник, -ільник,

-альність, -аль, -ець, -ість, -тель, напр.: прибиральник, геніальність,

коваль, переможець, першість, мучитель.

Стосовно написання прикметникових суфіксів складними є такі випадки: 1)

у непохідних і похідних прикметниках, твірна основа яких немає кінцевого

н пишеться суфікс -н-ий (-н-ій); суфікс н не подвоюється і в

дієприкметниках, напр.: природний, всесвітній, ближній; куплений; 2) дві

літери нн мають суфікси прикметників, утворених приєднанням до твірної

основи на -н- суфікса н, напр.: законний, плинний, ранній; 3) суфікси

-ичн-ий, -ічн-ий, -їчн-ий вживаються після приголосних д, т, з, с, ц, ч,

ш, ж, р у прикметниках, утворених від іншомовних слів, напр.:

бюрократичний, академічний, архаїчний; 4) суфікси -ин, -ин-ий пишуться

після приголосних, а суфікси -їн, -їн-ий – після голосних у присвійних

прикметниках, напр.: материн, бджолиний, зміїний; 5) суфікс -ев-ий

(-єв-ий) пишеться у прикметниках з наголосом переважно на основі після

м’якого і шиплячого приголосного, -ов-ий – незалежно від наголосу після

твердого приголосного, а також після м’якого, шиплячого або й з

наголосом на закінченні, напр.: значеннєвий, службовий, грошовий.

2. Вживання апострофа і м’якого знака

Апостроф вживається: 1) після літер б, п, в, м, ф (якщо перед ними у

корені немає приголосного, крім р) перед я, ю, є, ї, н-д: п’ятниця,

ім’я; 2) після р у кінці складу, коли р позначає твердий приголосний,

н-д: довір’я, міжгір’я, але порятунок, рясний; 3) після префіксів та

першої частини складних слів, що закінчуються на приголосний, напр.:

з’єднати, двох’ярусний; 4) після к у слові Лук’ян та в похідних від

нього, напр.: Лук’янчук, Лук’янівка; 5) в іншомовних словах після

губних, задньоязикових, шиплячих перед я, ю, є, напр.: прем’єра, миш’як,

Х’юстон; після іншомовних префіксів, що закінчуються на приголосний,

перед ю, є, напр.: ад’ютант, суб’єкт. Апостроф не пишеться, якщо я, ю, є

пом’якшують попередні приголосні і перед -йо-, напр.: гравюра, курйоз.

Z

p

®

Ц

р

4

L

`

~

Ћ

X, напр.: вп’ятьох, льотчик; 3) у суфіксах -ськ-ий, -зьк-ий, -цьк-ий,

-ськ-ість, -зьк-ість, -цьк-ість, -ськ-и, -зьк-и, -цьк-и, напр.:

український, запорізький, козацький; 4) після л перед літерами, що

позначають м’які приголосні звуки, напр.: сільський, ковальський;

5) у числівниках 5, 6, 9, 10-20, 30; 6) в іншомовних словах після

приголосних д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, йо, напр.: більярд,

медальйон та в інших випадках.

Не пишеться м’який знак: 1) після губних, шиплячих, задньоязикових та

гортанного звуків, напр.: сімсот, змагаєшся;

2) після р в кінці слова і складу, напр.: чотирма, але Горький; 3) між

двома однаковими чи різними м’якими або пом’якшеними приголосними,

напр.: навчання, кузня, але тьмяний, різьбяр; 4) після н перед шиплячими

та суфіксами -ськ-ий, -ств-о, напр.: менший, громадянство; 5) у

буквосполученнях -лц-, -нц-, -лч-, -нч-, які походять з -лк-, -нк-,

напр.: рибалці, рибалчин; 6) у числівниках від 50 до 80 (назвах

десятків) та від 500 до 900 (назвах сотень); 7) у прізвищах після л, н,

т перед суфіксами -ченко, -чук, -чишин, напр.: Федченко, Радчук,

Гринчишин та в інших випадках.

3. Правопис великої літери

З великої літери пишуться: 1) прізвища, імена, по батькові, прізвиська,

псевдоніми, напр.: Іван Якович Франко, Володимир Великий; 2) назви

держав, автономних адміністративно-територіальних одиниць, сторін світу,

під якими розуміються краї, народи, напр.: Республіка Білорусь,

Королівство Бельгія, Західна Галичина;

3) географічні й топографічні власні назви, крім родових слів, напр.:

Зелений мис, місто Біла Церква, Кавказький хребет; 4) назви вулиць,

шляхів, каналів, течій, майданів, парків, вокзалів, станцій, портів,

1 2

Завантажити реферат